Переможець районного конкурсу "Учитель року-2016" Петрушка Людмила Миколаївна - учитель Рівнянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 Новоукраїнської районної ради
Педагогічне кредо
Учень - це не посудина, яку потрібно заповнити, учень - факел, який треба запалити.
Інтернет-ресурс учителя
Автопортрет учасника "Я - педагог і особистість"
У справжнього вчителя — найважче і найрадісніше життя,
трепетно хвилююча і болісно складна творчість, незбагненно тонкі
і вічно вдосконалювані інструменти, якими він діє на людську душу.
В. О. Сухомлинський
У слово «вчитель» у всі віки вкладали глибокий зміст, тому що саме йому довіряють найцінніше - людські душі. Мені доля подарувала щастя бути вчителем. Так, це подарунок, тому що тільки обрані мають право виховувати дітей. Школа - це моя книга життя, учні – мої крила педагогічної діяльності, які ніколи не дають мені впасти. Щоб ці маленькі крила утримували мене, піднімали вище і вище, я повинна бути потрібна своїм вихованцям. Швидко летить час, змінює все навколо, несе із собою нові вимоги. Часто мене запитують мої рідні: «Що можна скільки вчити, вчилась у школі, університеті, вчиш дітей і ще ніяк не навчишся?». Навчання триває все моє життя. Як же інакше? Інколи замислююсь: чи є та межа в учителя, коли можна вважати себе досконалим майстром своєї справи і вчитися стане необов’язково? Але переконуюсь, що тільки активний, творчий, креативний вчитель може бути цікавим дітям та повести їх за собою в цікавий світ історії.
Готуючись до уроків, запитую себе : «Ким сьогодні я повинна бути для своїх вихованців: скульптором чи майстром, актором, може, просвітителем чи поводирем?» Сучасних дітей недаремно називають «атомними», їм не цікаво читати сухий, інколи не зрозумілий підручник, слухати просто лекції, вони хочуть увесь урок щось робити, бути задіяними у навчальному процесі, досягати успіхів, радіти своїм результатам. Постійно запитую себе: «Як зробити так, щоб усім було цікаво на уроці, щоб не залишилося жодного байдужого учня?». Замислюючись над цим питанням, зрозуміла, що потрібно завжди йти в ногу з часом, цікавитися тим, що хвилює сучасне покоління, що для них близьке. Переконана, що не можна зупинятися ні на хвилину, бо діти підуть уперед, а ти лишишся позаду і швидко станеш для них нецікавим. Сучасні інноваційні технології допомагають мені зробити навчальний процес результативним. На кожному уроці намагаюсь розкрити яскраві, барвисті, образні, живі сторінки історії, щоб у дітей виникало прагнення дізнатися щось нове, а, йдучи з уроку, вони захотіли б знайти продовження почутого в додаткових джерелах. Для нас, учителів, існує великий вибір різних інноваційних методів і форм навчання, потрібно лише вдало підібрати: коли, який метод застосувати. Головне , як для мене, щоб був позитивний результат, щоб навчання розвивало особистість, спроможну застосувати засвоєні знання й набуті уміння у нестандартних ситуаціях. Сьогодні наша Україна переживає тяжкі часи, і саме на вчителя історії покладається найважливіше завдання: через трагічні сторінки нашого минулого і сучасного донести учням розуміння, що таке незалежність і цілісність України, та якою ціною ми її отримали. Часто замислююсь: чому так сталось в Україні, чому так багато людей зрадили найцінніше-свою Батьківщину? У цьому вбачаю наш недолік - учителів історії: чогось ми не так учили чи не ті слова підбирали. Тепер час виправляти наші помилки. Від мене, педагога, залежить, як сприйматимуть світ мої учні, як у майбутньому дбатимуть про нашу державу, чи будуть гідними патріотами нашої України. Ніколи не залишаю поза навчальним процесом батьків, хоч який важкий наш час у матеріальному плані, і батьки зайняті лише пошуком грошей для своїх дітей, але спільна пошукова, дослідницька, творча, проектна діяльність згуртовує школу та громадськість. Скільки разів до мене зверталися із запитанням: «Кому це потрібно, хто буде цим займатись?». Наперекір зневірі і песимізму, як бурхливий вир, затягую у співпрацю учнів та батьків. Знову переконуюсь, що головне розпочати, а далі до співпраці приєднаються й інші.
Без успіху учнів не буває успіху в учителя. Найбільшою винагородою для себе вважаю досягнення своїх вихованців. Учительські результати не відразу помітні, але всі знають, що саме вчитель колись вивчив лікаря, конструктора, космонавта, навіть простого будівельника, тракториста. Учити важко, інколи, піднімаючись сходинками професійного зросту, так хочеться, щоб поруч був ліфт, який швидко підніме уверх без проблем та перешкод. Та вчитель ніколи не шукає легких шляхів для себе: віддаючи все найкраще дітям, сам досягає нової висоти. Учитель - це не професія, це моє покликання, це моя книга життя, яку пишу кожного дня, яка неможлива без допитливих, творчих, зацікавлених учнів – майбутнього нашої держави.
Лауреат районного конкурсу "Учитель року-2016" Борщ Олександр Миколайович - учитель Комишуватської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Новоукраїнської районної ради
Педагогічне кредо
Лише знаючи
минуле і сучасне свого народу, можна дбати про його майбутнє
Автопортрет учасника "Я - педагог і особистість"
Мабуть, немає на Землі людини, котрої не торкнулася чуйна та турботлива рука Вчителя. Не кожний з нас відвідує храм, не всі виховуються в благополучних родинах, не дуже великим тиражем видаються добрі та розумні книги, але всі ми приходимо в школу, де загалом і формується наша особистість. Отже, вчитель неодмінно впливає на долі людей, країни.
У школу всі приходять своїм шляхом. Одні – в дань сімейним традиціям, інші прикипають серцем до професії надовго і назавжди, треті – під впливом талановитих педагогів.
Великий дар – бути вчителем, велике щастя – бути учнем талановитого вчителя. Вслухатися в кожне слово педагога, приєднатися до невідомого світу знань. Вчитель – творець душі. Він, як скульптор, ліпить багатопланову особистість. Він надає учням бажання пізнавати невідоме, світ. Учитель творить Людину.
Я – педагог. Педагог – це актор, і режисер, письменник і поет одноразово. Це дуже цікава робота: кожний день відрізняється від попереднього, кожний урок не схожий на інші, кожний учень індивідуальний. Але в той же час це дуже складна професія. Тому і вчитель повинен бути індивідуальним, творчо налаштованим. Ти повинен бути педагогом і особистістю одночасно.
Для мене вчитель - це завжди активна, творча особистість. Він є організатором повсякденного життя школярів. Збуджувати інтереси, вести учнів за собою може лише людина з розвиненою волею, де особистій активності належить вирішальне значення. Педагогічне керівництво таким складним організмом, як клас, дитячий колектив зобов'язує педагога бути винахідливим, кмітливим, наполегливим, завжди готовим до самостійного вирішення будь-яких ситуацій. Педагог – близький і доступний зразок для наслідування, що спонукає учнів слідкувати за ним, рівнятися на нього.
Справжній педагог повинен працювати на майбутнє, випереджати свій час. Його має хвилювати не лише окрема індивідуальність, а світ людей. Завдяки цьому педагогічна професія стає творчою місією. Місія педагога — це не лише його власні інтереси, мотиви, плани. Він є посередником між дітьми та системою ідей, традиціями, культурою свого народу і людства. Його обов'язок — виховувати гідних людей, здатних примножувати здобутки людської цивілізації.
Учитель — головна фігура педагогічного процесу. Його особистий приклад — могутній фактор виховного впливу. Завдяки спілкуванню з учнями вчитель виховує їх не тільки словом, а й всіма якостями своєї особистості. “Золотим правилом” науки виховання вважав К. Ушинський тезу: “Вчителеві треба бути таким, якими він хоче бачити своїх вихованців”.
На сьогодні – це педагог-дослідник, педагог-лідер як педагог нової формації - духовно розвинена, соціально зріла, творча особистість, компетентний фахівець, який прoфecійнo володіє всім арсеналом педагогічних засобів, постійно прагне до самовдосконалення та саморозвитку, стимулюючи до цього своїх учнів.
Сучасний педагог повинен навчити молодих людей системному мисленню, методам пізнання та самоорганізації, допомогти розкрити власний потенціал, стимулювати та активно використовувати творчі можливості кожної особистості.
Які ж риси мають бути притаманні творчій особистості вчителя? Я вважаю, що це, насамперед, високий рівень моральної свідомості, постійний пошук оптимальних оригінальних рішень поставлених завдань, творчий стиль мислення, здатність бачити проблему, виявляти суперечності, творча фантазія, розвинена уява, прагнення досягти ефективного результату за конкретних умов праці, високий рівень загальної культури. Творча особистість педагога завжди характеризується високим рівнем креативності, яскраво вираженими особистісними якостями і здібностями, які сприяють успішній професійній діяльності.
Ось чому лише будучи самому особистістю педагог зможе сформувати особистість дитини.
Лауреат районного конкурсу "Учитель року-2016" Семенова Світлана Василівна - учитель, директор Мар"янопільського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів-дитячий садок" Новоукраїнської районної ради
Педагогічне кредо
Щоб мати право вчити інших,треба постійно вчитися самому
Автопортрет учасника "Я - педагог і особистість"
Учитель ... чарівне слово, яке змушує зазирнути у власне серце, в свої думки, подумати про себе… з одного боку просто, а з іншого - так і не здається.
Ще будучи маленькою дівчинкою, я мріяла бути вчителем. Впливало на мій вибір як і виховання батьків, так і вплив друзів, знайомих.
Мені дуже пощастило, моя мрія здійснилася – я учитель. Так, бути педагогом нелегко. Потрібно завжди йти в ногу з часом, займатися саморозвитком, адже діти хочуть поряд з собою бачити сучасну людину, яка розвивається, прагне чогось нового, близького дітям, оскільки роль учителя не закінчується на знанні дат, термінів та понять.
Від кожної людини, яку знала в тій чи іншій мірі, я черпала для себе щось позитивне та корисне, поглинаючи, як гумка, нову цікаву інформацію. Ще з дитинства знала, що таке „добре”, а що таке „погано” від батьків, але згодом всі ці поняття корегувались під життя, яке складалось саме в мене. Робила свої помилки, які стали корисним досвідом. « Все , що б не робилось – робиться на краще», тому так звані „граблі” – це тільки крок вперед, до чогось кращого. Були перешкоди, невдачі, які зараз здаються такими мізерними. Адже проблема є болючою саме в той момент, коли вона існує в даний момент часу.
Кожного ранку, прокидаючись, посміхаюсь своєму відображенню в дзеркалі,планую приблизний розпорядок свого дня і кажу собі : „ Все буде добре”;стараюсь уникати того, що буде мені заважати; монотонну, рутинну роботу завжди прикрашаю чимось приємним мені, наприклад, музичним супроводом. До кожної справи маю власний підхід. Знаю, що існують такі поняття як „ТРЕБА, „МОЖУ” і „ХОЧУ”. Вони дуже близькі мені, хоч знаю, що вони не завжди співпадають. Чудово знаю, що має бути місце в житті для відпочинку, адже, хто якісно відпочиває – той якісно працює. Для мене найкращий відпочинок – це подорожі. Маючи свою думку - поважаю думку інших людей, маю свої ідеї і ділюся ними з тими людьми, які допоможуть мені їх втілити. Я відчуваю цей світ усіма органами відчуття, відчуваю його на дотик, бачу його, відчуваю його запахи, чую його голоси, відчуваю на смак, повна емоцій, які не бувають зі знаком „мінус”, адже робота учителя цього не терпить, не жалкую ні про що і ніколи не кажу „НІКОЛИ”. Все може трапитись в моєму житті, але нам не дається таких випробувань, які б ми не змогли пережити, адже „все, що мене не вбиває – робить мене сильніше”.
Так, час нестримно біжить уперед, комп’ютер заполонив усе: електронні книги та журнали, планшети, смартфони, інтерактивні дошки, відповіді на всі питання можна знайти в інтернеті… Хоча ні, не все, в інтернеті немає учителя, немає людини, яка вислухає, порадить, пітримає, зрозуміє, усміхнеться, підбадьорить чи інколи посумує разом зі своїми учнями.
Австрійська письменниця Марія фон Ебнер-Ешенбах говорила, що від лікарів і вчителів зазвичай вимагають дива, але якщо диво здійснюється – ніхто не дивується. Та я вважаю, що педагогу не потрібно нікого дивувати, адже щасливі очі дитини, довіра учня, прагнення до знань варті наполегливої кропіткої роботи вчителя. І що може бути ціннішим, ніж коли поза уроком чи після закінчення школи, учень просто прийде до вчителя поговорити, розповісти про своє життя, поділитися думками, мріями та досягненнями.
Особистість педагога – це частина суспільства, яка не має втрачати свою індивідуальність під впливом згубних зовнішніх впливів. Тільки вперед, розвиваючись і прагнучи до позитивного, нового, захопливого, цікавого.
Лауреат районного конкурсу "Учитель року-2016" Краснова Оксана Володимирівна - учитель Захарівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Новоукраїнської районної ради
Педагогічне кредо
Мислити логічно, висловлюватись –
чітко й лаконічно, працювати творчо і активно, самовіддано і креативно.
Автопортрет учасника "Я - педагог і особистість"
Свою розповідь хочу розпочати словами Ш.О. Амонашвілі, які надихають мене і дарують віру в те, що я займаюся своєю справою
Я Вчитель,
Я –Любов і Відданість,
Віра й Терпіння.
Я – Радість і Співрадість,
Страждання й Жаль.
Я – Істина й Серце,
Совість і Шляхетність.
Я – Шукач і Обдарувач,
Жебрак і Багатий.
Я – Вчитель і Учень,
Вихователь і Вихованець.
Я – Прокладач Шляху
І Художник життя.
Я – Притулок Дитинства
Й Колиска Людства.
Я – Усмішка Майбутнього
Й смолоскип Сущого.
Я – Вчитель від Бога
І його Помічник!
Кожен учитель впевнений, що він робить найважливішу справу на землі. Якщо людині судилося бути педагогом, то він буде працювати з дітьми в будь-якій школі, в будь-яких обставинах. Головне, щоб у нього було бажання досягти успіху у своїй педагогічній діяльності.
Так, не заперечую, учитель повинен іти в ногу з часом: використовувати у своїй роботі інновації, різноманітні методики, повинен досконало володіти фаховим матеріалом. Але перш за все він повинен буди Людиною з великої букви. Головне для мене - не порушити свої моральні принципи і йти по життю своєю дорогою. Я намагаюся уникати того, що буде мені заважати. До кожної справи маю власний підхід. Те, що хочу бачити в людях, стараюсь розвивати в собі. Вважаю, що простіше жити, довіряючи людям.
Говорять, що на помилках учаться, і я робила свої помилки, які стали корисним досвідом. Були перешкоди, невдачі, які зараз здаються такими мізерними. Я живу сьогоднішніми справами, постійно планую майбутнє, та іноді, озираюся назад, щоб ще раз зробити висновки зі свого минулого.
Стати вчителем історії я вирішила вже маючи дванадцятирічний досвід роботи вихователем дитячого садка і хочу з впевненістю сказати, що займаюся справою, яка мені подобається.
Для того, щоб сформувати свою особистість, треба постійно розвиватись та самовдосконалюватись.
Самоосвіта викладача є необхідною умовою професійної діяльності та зростання педагога. Ця здібність визначається психологічними й інтелектуальними показниками кожного окремого педагога, але не в меншому ступені ця здібність формується в процесі роботи з джерелами інформації, аналізу, самоаналізу, моніторингу своєї діяльності, діяльності колег. Спілкування під час семінарів для мене – найцінніший скарб, який можна собі уявити. Я не вважаю, що це пуста трата часу. Це обмін емоціями, інформацією, ідеями, почуттями, переживаннями…
Головною метою самоосвіти є всебічний розвиток педагога для подальшого забезпечення оптимальних умов для навчання та виховання учнів.
Також важливою є особистісна мотивація кожного педагога. Ще А.Дістервег сказав „Як ніхто не може дати іншому того, що не має сам, так не може розвивати, утворювати і виховувати інших той, хто сам не є розвиненим, вихованим і освіченим. Він лише до тих пір здатний насправді виховувати й утворювати, поки сам працює над своїм вихованням ”.
А хто не хоче відставати – мусить рухатися вперед і не зупинятися, досягнувши вершини, а підніматися вище. У цьому й полягає основна місія сучасного вчителя. Уже не достатньо бути на уроці та поза ним актором, режисером, діловодом, диригентом, дипломатом, психологом, новатором і компетентним фахівцем.
Модель сучасного педагога передбачає готовність до застосування нових освітянських ідей, здатність постійно навчатися, бути в постійному творчому пошуку. Ці якості не видаються додатком до диплома про педагогічну освіту, а формуються щоденно вчительською працею. Бо, як говорив Василь Сухомлинський: „Не кожен стане вченим, письменником, артистом, не кожному судилося винайти порох або велосипед, але майстром своєї справи має стати кожен ”.
Саме цього я намагаюся досягти у своїй педагогічній діяльності.
Немає коментарів:
Дописати коментар